Але, на жаль, вже побачили її в тому чи іншому вигляді. Через пережитий стрес, переїзди, перебування в бомбосховищах, діти можуть поступово втрачати відчуття самоідентифікації, а це дуже шкідливо для їхньої психіки. Варто зазначити, що навіть найсильніший стрес і виражені тілесні реакції організму зазвичай зменшуються, в випадку коли дитина знаходиться в безпечнішому місці. Що довше дитина буде жити у стані небезпеки, то більше закріплюватимуться нові сценарії поведінки. Як наслідок, вони (нові сценарії поведінки) можуть стати звичними у будь-якій критичній ситуації.
Діти по-різному реагують на стрес і це залежить багато в чому від індивідуальних якостей і навичок управління собою. Посттравматичний стресовий синдром після травматичної події спостерігається не у всіх дітей, проте ризик розвитку достатньо високий.
Важливо своєчасно побачити ознаки стресу та попередити поглиблення проблеми.
Гучні звуки можуть асоціюватись з вибухами
Якщо дитина стала свідком, пережила страх вибухів під час воєнних дій, вона може боятися гучних звуків, наприклад, звук закриття дверей, падаючих предметів. Часто джерелом неприємних переживань може стати і гроза. Природне явище, що у мирний час може пройти абсолютно непоміченим, під час війни викликає занепокоєння: удари блискавки та грому сприймаються як вибухи.
Необхідно взяти під контроль цей страх: перед грозою показати дитині, що на небі хмари, що скоріше за все буде гроза, що можливі блискавки та грім. Коли гроза почалася, говорити з дитиною, обійняти її, донести до дитини що ви у безпечному місці. Як варіант відвернути увагу від страху перед грозою - можна голосно рахувати, скільки часу пройшло між спалахом блискавки та ударом грому.