Наш організм перебуває в стані підвищеної готовності до базових, необхідних в критичних ситуаціях реакцій —втечі чи нападу. Головний інстинкт— вижити, наступний — задовольнити свої базові потреби, як їжа чи сон. Мозок, сприймаючи загрозу, спричиняє виділення гормонів стресу, які в свою чергу активують внутрішні резерви організму. Як результат - підвищується м’язова сила, швидкість реакції, витривалість та больовий поріг. У деяких випадках серце б'ється частіше, горло стискається… Це природно, тіло реагує на стрес насиченням мозку і м’язів киснем, щоб краще думати і реагувати. У періоди стресу неможливо заснути. І це абсолютно нормально. Стан тривоги не дає вам спати, щоб ви могли впоратися з передбачуваною небезпекою. Наше тіло добре підготовлене для боротьби зі стресом у малих дозах. Коли загроза зникає, тіло повертається у розслаблений стан. Але коли цей стрес стає тривалим або хронічним, він може мати серйозні наслідки для організму.
Незважаючи на те, що поняття ″стрес″ викликає в більшості людей негативні асоціації, він може бути нешкідливим для нашого організму. Стрес – це фізіологічна реакція організму, що необхідна нам для виживання, для адаптації. Саме механізми реакції на стрес, які закладені в нашому організмі, і допомагають нам знаходити вихід зі складних ситуацій, придумувати вирішення проблем, пристосуватися до нових змін.
В цілому, розрізняють два види стресу: гострий, або еустрес, та хронічний, його ще називають дистресом. Еустрес ― це свого роду ″хороший″ стрес. Він активізує функціональні резерви організму, сприяє адаптації та, врешті-решт, ліквідації самого стресу. Еустрес нетривалий, завдяки чому організм активує свої системи для ″збереження життя″, але не встигає їх вичерпати, тому згубного впливу еустрес не завдає. Дистрес ― це ″шкідливий″ стрес, внаслідок якого вичерпуються захисні сили організму та зриваються механізми адаптації, організм слабшає, що призводить до розвитку різних захворювань.